Олександр Сергійович Пушкін — великий російський національний поет, прозаїк, драматург. Його творчість стала втіленням волелюбства, патріотизму і могутніх творчих сил російського народу.
Геній Пушкіна стоїть біля джерел російської літератури XIX століття. Його творче життя починається у роки національно-патріотичного піднесення, викликаного війною 1812 року. Уже в ліцеї, у якому поет навчався з 1811 по 1817 р., він веде активне літературне життя. Ліцейська поезія Пушкіна вражає перш за все своєю життєрадісністю, прославленням радощів життя. Широке відображення знаходять у ній анакреонтичні мотиви. Веселощі, любов, дружба — найчастіші мотиви його поезії цього періоду. Серед своїх учителів поет сам називає Гомера, Вергілія, Горація. Надзвичайно високо він оцінює Вольтера і Мольєра.
Пушкіну були добре знайомі українська
народна поезія і українська історія. Ще в ліцейські роки він пише вірш
"Козак", що є наслідуванням української народної пісні У період свого
південного заслання він певний час жив у Катеринославі, Одесі, бував у Києві,
милувався красою української природи, заслухувався піснями українських кобзарів
і лірників. В своїх замітках з російської історії XVIII ст. він ставив у вину
Катерині II те, що вона "закріпачила вільну Малоросію".
Творчість О.С.Пушкіна знав і любив
Т.Шевченко, вірші його він цитував напам'ять, про що згадує у своєму щоденнику.
Ще за життя Пушкіна твори його перекладали на українську мову Л.Боровиковський і Є.Гребінка, а згодом — С.Руданський, П.Грабовський та М.Старицький. І.Франко переклав усі драматичні твори поета. XX століття до сузір'я перекладачів поета вписало імена М.Рильського, П.Тичини, М.Бажана та ін.
Комментариев нет:
Отправить комментарий